неділя, 2 вересня 2012 р.

«Хазяїн» Івана Карпенка-Карого – зразок української драматургії XIX ст.


    Наприкінці XIX ст. в Україні відбувалися великі зміни, починали свій розвиток капіталістичні відносини, які дуже впливали на життя селян, на зміну дрібним власникам приходили великі капіталісти-землевласники, які нещадно експлуатували селян заради своєї наживи.
     Ці нові явища привернули увагу І. Карпенка-Карого, бо він бачив їхню руйнівну дію, тому в багатьох своїх творах він звертається до цієї важливої теми. Особливе значення в літературі має його комедія «Хазяїн», в якій автор найповніше й найдетальніше зобразив нові явища, що відбувалися на селі наприкінці XIX ст.
     Головний герой - Терентій Пузир – типовий представник поміщиків-землевласників того часу, автор нещадно висміював ті негативні риси, які з’явилися в суспільному житті, сміливо й переконливо зображуючи руйнівну дію великої капіталістичної машини.
У пєсі «Хазяїн» на чолі цієї машини стоїть глитай, захоплений ідеєю наживи. Пузир багато років жорстоко експлуатує селян-бідняків і завдяки цьому стає багатієм, у нього землі «ціле княжество», безліч робітників, які майже задарма працюють на нього, але він одягнений у старий латаний одяг, в якому його навіть до банку не пустили, бо прийняли за вбогого старця. Його робітників годують таким хлібом, що й собака не вгризе, та й свою родину він не пестить доброю їжею. Пузир здатен заради багатства на все : на жалюгідне існування, шахрайство, на обман, його девіз – «Хазяйство або смерть!» Він навіть не дозволяє своїй єдиній дочці Софії одружитися з тим, кого вона насправді кохає, бо в нього немає грошей, Пузир хоче, щоб її чоловіком став син багатого поміщика, а до почуттів йому байдуже. Також його зовсім не цікавить культурне життя, він не знає, хто такі Котляревський, Гоголь.
     Підручні Пузиря – Феноген і Ліхтаренко – теж жили лише заради збагачення за будь-яку ціну, вони мало чим відрізняються від свого хазяїна.
  Ми бачимо, як Карпенко-Карий осуджує поміщиків-землевласників, висміює їх протягом усього твору, захищаючи простий люд, автор співчуває знедоленим селянам : фактично вони вільні, але ця доля мало чим відрізняється від кріпацтва. Карпенко-Карий дуже вдало обєднує у творі ненависть до жалюгідних поміщиків і співчуття до народу, він зосереджує увагу на громадянських питаннях і настроях, на економічному розвитку народного життя.
   Автор вводить в українську драматургію новий жанр – «серйозну комедію», драма «Хазяїн» стала найяскравішим її прикладом. У «серйозній комедії» були відсутні розважальні трюки, а комізм був переданий словом, у центрі уваги твору була думка, яка передавалася в діалозі, розмові чи окремих репліках.
   І. Карпенко-Карий не просто виявляє негативні риси поміщика-землевласника – він розкриває глибинні причини появи таких пузирів, він змальовує й кризу суспільства, бо такі дії Пузиря та його помічників виправдовувалися та підтримувалися, були навіть законними, але автор не робить прямих висновків, він їх нам передає за допомогою зображених у комедії характерів, ситуацій.
    П’єса «Хазяїн» дуже відрізняється від того, що було написано на той час в українській драматургії, вона є найвищим досягненням, і це підтверджує те, що комедія, поставлена на сцені ще на початку XX століття, і досі лишається цікавою та актуальною.

Олена Акульшина


Немає коментарів:

Дописати коментар